Державотворчі процеси в Україні. Інститут президенства
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: визначати та описувати становище в Україні після розпаду СРСР; порівнювати процеси і явища суспільного життя в Україні та інших регіонах СРСР у цей період, визначати спільне та особливе; характеризувати й пояснювати основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського суспільства на початку 90-х рр.; визначати хронологічну послідовність головних подій періоду розбудови незалежної держави; висловлювати власну позицію щодо питання про суперечливі процеси періоду розбудови незалежної держави в Україні, встановлювати зв’язок між ними та особливостями політичного та економічного життя.
Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.
І. Організаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Пригадайте, коли, як і за яких обставин відбулося проголошення незалежності України.
2. Охарактеризуйте соціально-політичну ситуацію в Україні після проголошення незалежності.
Вправа «Два–чотири–разом»
Визначте умови за яких розгортався процес державотворення в Україні.
Складання узагальнювальної таблички за відповідями учнів.
Стартові умови розгортання процесу державотворення
- Відсутність науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави;
- вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення;
- недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;
- середній рівень матеріально-сировинного потенціалу, недостатня забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами;
- низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних ринках в результаті тривалої дії такого чинника як одержавлення економіки;
- панування командних форм і методів управління, надмірна централізація та екстенсивний шлях розвитку господарства, успадковані від радянських часів;
- диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил;
- мілітаризована економіка;
- суттєве погіршення екологічної ситуації;
- значний вплив соціально-психологічних чинників
Завдання: 1. Доведіть або спростуйте думку деяких тогочасних політиків, що Україна на момент проголошення незалежності була, з одного боку, «Гулівером з потужними м’язами» — значним промисловим потенціалом, а з іншого боку, «Хлопчиком-мізинчиком з мініатюрним кістяком» — без досвіду самостійного існування. 2. Чи згодні ви з думкою про те, що після проголошення незалежності існувала нагальна потреба у здійсненні радикальних і нестандартних дій та рішень?
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Таким чином, проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України. Необхідно перейти від «уламка імперії» до формування власної державності, від формальної незалежності — до реального суверенітету.
Проте не всі представники українського суспільства підтримували ідею розбудови незалежної Української держави.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Особливості державотворчих процесів в Україні
Державотворчий процес — процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.
Робота зі схемою Державотворчі процеси в Україні
Завдання
1. Назвіть особливості державотворчого процесу в Україні. 2. Враховуючи позитивні та негативні чинники, що впливали на державотворчий процес, зробіть припущення, якими були можливості в розбудові Української держави.
Завдання
1. Назвіть основні складові державотворчого процесу в Україні після проголошення незалежності.
2. Як ви вважаєте, які законодавчі акти було покладено в основу даних перетворень?
Учитель. Таким чином, проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:
(Учні занотовують дати у зошит)
1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканність кордонів, визначав порядок їх охорони та правила переходу.
2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Закону громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України.
3. Визначення національної символіки. У січні–лютому 1992 р. постановами Верховної Ради затверджено як Державний Гімн мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовтезнамено — Державним Прапором, а тризуб — Малим Державним Гербом України.
4. Запровадження власної грошової одиниці. Із метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки були запроваджені купони багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта — гривня.
5. Створення власних збройних сил. Власні збройні сили — гарант захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. 11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.
У цьому документі констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою державою. 6 грудня побачив світ Закон «Про Збройні сили України», у якому Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних збройних сил.
Пакет Законів, які було прийнято надалі («Про прикордонні війська України», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» та ін.), створив певну правову базу для реформування війська.
У жовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла «Військову доктрину України». Документ такої ваги республіка прийняла першою серед країн СНД. Із урахуванням трирічного досвіду він ставив завдання розбудови збройних сил у трьох площинах — військово-політичній, військово-технічній та військово-економічній. Характеризуючи завдання та зовнішні функції української армії, Президент України наголосив, що «хоча ми ні на кого не збираємося нападати, нікому не загрожуємо силою, але ми маємо бути готовими захистити свою державу і свій народ. Це єдине, що визначає характер і зміст Збройних сил України».
Таким чином, офіційне затвердження атрибутів державності, створення власних збройних сил — гаранта захисту державної незалежності — лише початок процесу розбудови держави.
У межах цього процесу розгортаються і взаємодіють дві суспільні тенденції — трансформація існуючих та формування нових структур.
Формування партійно-політичної системи. Становлення інституту президентства
Учитель. Пріоритетним напрямом державотворчого процессу є формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової.
Вищий законодавчий орган України — Верховна Рада — дістався в спадок від Української РСР. Її було обрано ще навесні 1990 р., і аж до весни 1994 р. депутати Верховної Ради дванадцятого скликання визначали перебіг законодавчого процесу.
У цьому були свої позитивні та негативні моменти. Позитивним було те, що забезпечувалися спадкоємність та керованість суспільного розвитку на початковій фазі реформ, існувала база для розгортання державотворення, а негативним — що більша частина депутатів Верховної Ради посідала консервативну позицію і гальмувала створення правового поля для демократичних перетворень.
Перший парламент незалежної України за період своєї діяльності прийняв майже 450 законів. Значна їх кількість мала декларативний характер, не була забезпечена механізмом їхньої реалізації.
Суттєво вплинуло на політичний розвиток те, що в структурі виконавчої влади України виник новий важливий елемент.
За умов з метою забезпечення сильної виконавчої влади, яка б стала гарантом послідовності перебудовчих процесів, політичної єдності в центрі і на місцях, Верховна Рада Законом від 5 липня 1991 запровадила Інститут Президентства.
Президент (у перекладі з латини означає «той, хто сидить попереду» або «головуючий») — у суспільній свідомості найчастіше ця посада асоціюється з поняттям «лідер».
Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини. Першим Президентом України було обрано Л. М. Кравчука.
Повідомлення учня Учні роблять повідомлення про Л. М. Кравчука.
Робота з таблицею Формування гілок влади в Україні
Завдання : Які історичні національні традиції було закладено в основу формування органів влади в Україні?
Учитель. Механізм влади часто гальмував практику реформування, не забезпечував належного соціального захисту населення, самоусувався від керівництва господарськими процесами. Виникло двовладдя, а згодом три центри влади — президент, Верховна Рада та уряд. Криза влади в Україні значною мірою була зумовлена кризою існуючого державного ладу, його несистемним характером.
В основі державного устрою республіки лежало, по суті, механічне поєднання елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влади, що зумовлювало чимало внутрішніх суперечностей.
Протистояння президент — Верховна Рада відбувалося не тільки в центрі, а й у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими радами та органами місцевої державної адміністрації.
Останні були створені навесні 1992 р. відповідно до Закону України «Про представника Президента України» та Положення «Про місцеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента. Запровадження посади представника президента, формування апарату місцевої державної адміністрації були спробою реформувати радянську систему, створити жорстку виконавчу вертикаль, підпорядковану президентові, та здійснити реформування місцевої влади не вдалося. Верховна Рада 1994 р. ліквідувала місцеві державні адміністрації і повернула державну владу на місцях радам народних депутатів та їхнім виконкомам.
Отже, на початковому етапі державотворення (1991 — перша половина 1994 р.) у процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, проявами якої стали такі тенденції:
- не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень;
- роздвоєність виконавчої гілки влади (президент — уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала ефективній роботі;
- загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях;
Робота з таблицею Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради (1994 р.)
Завдання: 1. Чому було прийнято рішення про дострокові вибори Президента України та депутатів Верховної Ради? 2. Якими були результати цих виборів?
Історична довідка Учні зачитують історичну довідку про Л. Д. Кучму.
Політика Президента України Л. Д. Кучми
- Політична та економічна нестабільність (протягом 1994–1999 рр. в Україні помінялося чотири уряди).
- Недостатні темпи соціально-економічних реформ.
- Призупинення падіння виробництва; гальмування економічної кризи в країні.
- Зупинення гіперінфляції; запровадження власної національної валюти — гривні.
- Прийняття Конституції України.
- Утвердження України на міжнародній арені
Завдання Визначте сильні та слабкі сторони президентства Л. Д. Кучми.
Прийняття Конституції України (1996)
Конституція — Основний Закон держави, політичний, нормативно-правовий акт, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.
Учитель. Конституція — потужний засіб політичного управління суспільством, юридична база всього законодавства держави, основа наукових розробок у сфері права, найважливіше джерело права.
Конституції України як Основному Закону держави властиві особливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. Їй притаманна підвищена стабільність.
Конституційний процес в Україні як процес підготовки нової Конституції України розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). У ній передбачалась розробка нової Конституції. Було утворено комісію з вироблення нового Основного Закону (Конституційна комісія) і відповідну Робочу групу. Вона підготувала концепцію Конституції, яка була схвалена Верховною Радою.
Після проголошення незалежності певний час зберігала чинність Конституція УРСР у тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Це було зумовлено обставинами перехідного періоду. Проголошення незалежності та референдум 1 грудня 1991 р. дещо активізували конституційний процес.
Робота з підручником. Складання хронологічної таблиці
Етап и конституційного процесу
Завдання
1. Як ви вважаєте, чому перший і другий (доповнений) проекти Конституції України так і не стали Основним Законом держави?
2. У чому суть Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України? Чому виникла необхідність в його підписанні?
Учитель. Новий проект Конституції України Конституційна комісія схвалила 11 березня 1996 р. і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу. Розпочалася копітка робота з обговорення доопрацьованого проекту Конституції. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції.
27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання, яке тривало всю ніч. 28 червня 1996 р. нову Конституцію України було прийнято. Україна одержала Основний Закон, без якого державність є невизначеною.
Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.
Основні принципи Конституції України:
- Суверенітет;
- незалежність;
- демократизм;
- соціальна держава;
- правова держава;
- пріоритет загальнолюдських цінностей;
- поділ влади.
Робота з документом З книги Г. Касьянова «Україна 1991–2007» Учні опрацьовують документ.
Робота з джерелом інформації
Опрацювання тексту Конституції. Основні положення Конституції України
Завдання: У чому полягало значення прийняття Основного Закону нашої держави — Конституції України?
Політична ситуація в Україні в кінці 1990-х — на початку 2000-х рр.
Робота з таблицею: Основні політичні події кінця 1990-х — початку 2000-х рр.
Повідомлення учнів
Учні роблять повідомлення про В. А. Ющенка, В. Ф. Януковича.
V. Узагальнення та систематизація знань
Робота в групах
1-ша група
- Чи можна вважати Конституційний процес в Україні завершеним?
2-га група
- Чи були події осені–зими 2004 р. революційними?
Завдання виконуються за допомогою методу «Прес».
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.§29-30,відеофрагменти про президентів
2. За матеріалами преси або за спогадами очевидців підготувати повідомлення про становище українського населення на початку 90-х років.