Основні тенденції розвитку економіки України в другій половині 90-х - на початку 2000-х рр.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: визначати хронологічну послідовність головних подій періоду розбудови незалежної держави; характеризувати соціально-економічне становище України у 90-ті роки — на початку XXI ст.; порівнювати різні точки зору щодо оцінки процесу розбудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави і давати їм власну оцінку; характеризувати і пояснювати основні чинники, особливості й тенденції розвитку; висловлювати й аргументувати власну точку зору щодо перспектив економічного, політичного і соціального розвитку України.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, документи, слайдова презентація, відео фрагменти
Основні поняття: реформи, іноземні інвестиції, лібералізм, монетаризм, європейська інтеграція
І. Організаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Які заходи щодо реформування української економіки впроваджувалися в 1991–1994 рр.? Чому ці заходи не мали успіху?
2. Якими були основні підсумки економічного розвитку України в 1991–1993 рр.?
3. Яким був стан економіки України на 1994 р.?
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
Учитель. 1994-го року втіленню в життя послідовного економічного курсу заважали як суперечності між виконавчою і законодавчою гілками влади, так і загальнополітична, соціальна ситуація в країні. Економічна криза на початку 90-х років негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру суспільства. Після лібералізації цін 1992 р. основна маса населення опинилася за межею бідності. Відбулося повне знецінення оплати праці, мінімальної заробітної плати. В Україні в жовтні 1992 р. мінімальна плата була в 10 разів нижча від середньої в народному господарстві, а в листопаді 1993 р. взагалі становила лише 7 % середньої заробітної плати. Різко зменшилася купівельна спроможність населення. Протягом 1991–1994 рр. вона фактично знизилася в 5 разів. Економічні негаразди негативно позначилися на соціальній структурі України. Форсоване розшарування суспільства призвело до соціальної поляризації. 1992 р. за межею бідності опинилося майже 64 % населення, «середній клас» танув майже на очах, а кількість багатих становила 10 %. Президентські вибори, що відбулися влітку 1994 р., принесли перемогу Л. Кучмі, який виступив з програмою виведення економіки з кризи.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Економічний розвиток України в кінці 90-х років
Проблемне завдання: Чому реформи, які проводив Л. Кучма, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра у 1993 р., виявилися неефективними, а програма «Шляхом радикальних економічних реформ» призвела до зниження рівня інфляції та стабілізації економічного становища?
Учитель. Новообраний президент Л. Кучма в жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію, суть якої зводилася до формули «прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації».
У соціально-економічній політиці було визначено такі основні напрями та пріоритетні завдання:
1) фінансова стабілізація — послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи;
2) регульована та контрольована державою лібералізація цін;
3) докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки на основі розширення приватного сектору;
4) децентралізація управління економікою;
5) лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, чітке визначення пріоритетів у регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики;
6) соціальний захист, який передбачав докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування, передання через акції в приватне користування населення державного майна.
Завдання 1. Дайте оцінку положенням Програми з виходу із кризи Президента Л. Д. Кучми.
Учитель. Із цієї програми, по суті, починається другий етап економічних перетворень в Україні, який можна розглядати як спробу змін в економіці (прискорення приватизації, фінансова стабілізація, створення ринкової інфраструктури тощо). Перші кроки на шляху здійснення нового реформаційного курсу були швидкими і рішучими. Одна за одною вийшли урядові постанови про підвищення зарплат, пенсій і стипендій; про лібералізацію цін та експорту. Національний банк України видав постанову про уніфікацію курсу валют та стримування інфляції. Таким чином, Президентом була запропонована ліберально-монетаристська модель виходу із кризи.
Робота з термінами
Лібералізм — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Лібералізм проголошує, що ініціативна, вільна діяльність осіб, переважно економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті.
Монетаризм — це сучасна економічна теорія, згідно з якою кількість грошей справляє вирішальний вплив на економічну активність і рівень цін, а цілі грошової політики найкращим чином досягаються шляхом регулювання темпів зростання пропозиції грошей. Це також механізм відповідної поведінки держави в економічних відносинах.
Учитель. Але вже скоро стає зрозумілим, що реалізація нового соціально-економічного курсу виявила суттєві недоліки запропонованої моделі реформування. Тому недосконалий механізм соціальних компенсацій, пов’язаний з лібералізацією цін, не тільки не розширив соціальну базу ринкових реформ, а й суттєво підірвав її, зробив проблематичною масову підтримку нового реформаторського курсу. Ситуація в економіці країни продовжувала погіршуватися. Президент взяв курс на радикальні економічні перетворення.
Робота з таблицею Спроби вивести країну з економічної кризи
Метод «Два–чотири–разом»
Визначте причини глибокої затяжної кризи, у якій опинилася Україна. Учні обговорюють це завдання в парах, потім — у малих групах, потім всі разом висловлюють міркування з даної проблеми. Наприкінці виконання роботи роблять узагальнення обговореного.
Висновки
- Справжньою причиною глибокої кризи, у якій опинилася Україна, є не власне реформа, а помилковий монетаристський шлях перетворень, нав’язаний міжнародними фінансовими організаціями.
- Справжньою причиною ситуації, що виникла, є те, що Україна, копіюючи Росію, пішла шляхом класичного капіталізму, який вичерпав себе ще на початку ХХ ст., а західні країни прийняли концепцію змішаної економіки, мета якої — побудова соціального ринкового господарства.
- Важливою причиною кризи в Україні є спроба одномоментного вирішення всіх проблем. Історичний досвід засвідчує, що всі подібні спроби закінчувалися поразкою. Перехід до ринкової економіки передбачає не одномоментний стрибок, а поступовий, еволюційний процес глибоких перетворень існуючої економічної системи за регулюючої діяльності держави. Перетворення обов’язково повинні здійснюватися поетапно. Саме про це свідчить світовий досвід, і саме це не було враховано під час здійснення реформ.
Пошуки шляхів стабілізації на початку XXI ст. Робота учнів з урядовими програмами
Завдання
1. Визначте основні напрямки реформування економіки України на початку ХХІ ст.
2. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку економіки України.
Кроки інтеграції української економіки в європейський та світовий економічний простір
Європейська інтеграція — курс України на вступ до Європейського Союзу (ЄС).
Історична довідка (Повідомлення учнів)
Робота з таблицею Інтеграція України до ЄС . Учні записують основні угоди
Учитель. На сучасному етапі основними формами співробітництва України та ЄС є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна посідає друге місце після Росії серед пострадянських держав. Пріоритетними напрямами цієї допомоги, що здійснюється в межах програми «Тасіс», є ядерна безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектору.
Важливою особливістю співробітництва України з ЄС останніми роками є прискорення темпів зростання взаємної торгівлі (щорічний приріст товарообороту становив 16–18 %). Це пов’язано і з лібералізацією торговельного режиму в Україні на основі принципів СОТ та європейських стандартів. Протягом 2003 р. зовнішньоторговельний товарооборот з країнами ЄС становив 10,4 млрд дол. США, що на 36,9 % (на 2,8 млрд дол. США) більше, ніж 2002 року.
Проте частка України у торгівлі ЄС залишається незначною і не перевищує 0,5 % від загального обсягу його зовнішньоторговельних операцій. Це зумовлено передусім неефективною структурою українського експорту, недостатніми темпами реструктуризації національного виробництва.
Активізації інтеграційних процесів перешкоджають такі чинники: 1. Суттєві відмінності нормативно-правової бази України та ЄС. Вони не дають змоги органічно вписатися в європейські структури. Вступ до РЄ вимагає навіть на початковій стадії приєднання до 150 міжнародних конвенцій з прав людини. Зокрема, в лютому 2000 р. було скасовано положення про смертну кару, ратифіковано протокол № 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1983 р. щодо цього питання.
2. Зношеність основних виробничих фондів української економіки. Цей фактор заважає провідним вітчизняним галузям (сільське господарство, чорна металургія, легка промисловість) посісти належне місце на європейському ринку.
3. Низький рівень конкурентоспроможності більшості українських підприємств. Застосування щодо їх продукції правил і стандартів ЄС може призвести до значних негативних економічних та соціальних наслідків.
4. Недостатня розвиненість української економіки. На цьому етапі це ускладнює повноправну фінансову участь у діяльності ЄС.
5. Суттєво ускладнюють процес інтеграції України до європейських структур корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми. Процес євроінтеграції України зумовлює необхідність підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку, здійснення системних трансформацій на основі таких стратегій:
- стратегія випереджального розвитку, що має на меті забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6–7 % (у 1,5–2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-учасницями ЄС;
- інноваційна модель структурної перебудови і зростання, реалізація якої повинна забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;
- політика скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократії суспільства; значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності.
Завдання
1. Які проблеми зараз існують в України на шляху європейської інтеграції? 2. Які шляхи їх розв’язання ви можете запропонувати?
Робота учнів над вирішенням проблемного завдання
V. Узагальнення та систематизація знань
1. Визначте здобутки та проблеми розвитку української економіки на сучасному етапі.
2. Спрогнозуйте перспективи розвитку української економіки.
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником §32-33,повід. про демографічні зміни в Україні
2. Підготувати проекти про розвиток культури в Україні у післявоєнний період:
- 1-ша група — «Модернізація національної системи освіти»;
- 2-га група — «Основні тенденції розвитку науки»;
- 3-тя група — «Здобутки української літератури»;
- 4-та група — «Розвиток мистецтва»;
- 5-та група — «Фізична культура, спорт».